Ну що ж, мої колеги-вчителі,

Присядем, як годиться, на доріжку.

Ми — ті, що світло сіємо в імлі,

Даємо все, отримуємо — трішки…

Вчимо і від життя берем урок — 

Не із книжок знайоме слово “ стреси “... 

Ми просто тихо творимо добро,

І хай не в нас палаци й ”мерседеси “…

Нехай… До цього звикли ми давно —

Без пафосу нову епоху вершим.

Магічно прозвучить шкільний дзвінок —

І в клас зайдемо знов, немов уперше!

© Володимир Присяжнюк

м. Івано-Франківськ

31.08.2019